Такий заголовок «народився» раніше, чим познайомилася з героєм, точніше героїнею цієї публікації. І, забігаючи наперед, хочу сказати, що мораль розповіді така: якщо хочеш жити у достатку, мати на столі хліб і до хліба, то треба добряче трудитися, працювати з ранку і до ночі. Сьогодні мова піде про працю тих людей, яких на ринку називають «молочниками». Ми, покупці, бачимо лише один бік медалі: смачні і корисні продукти – молоко, сметану, сир, масло, молозиво, бринзу, які пропонують нам сільські жіночки ( дуже рідко – чоловіки). А чи замислюємось ми, скільки сил, праці, енергії вкладають вони у те, щоб їхні корівки ( а у декого їх навіть по 5-6) давали високі надої, щоб їхня продукція була смачною, жирною? Спостерігаючи за своїми земляками зі Степного, досить молодою родиною , яка тримає кілька корів та іншу худобу, мене просто дивує, як вони можуть витримувати такий ритм роботи: вставати, коли усі ще сплять, і лягати, коли усі вже сплять. Причому увесь цей період з ранку і до ночі – працювати, працювати і працювати… Дивує й те, що дехто з сільчан заздрить статкам таких людей. Але їхня праця насправді каторжна і титанічна, тут не заздрити треба, а пишатися такими господарями. Бо вони не жаліються на тяжке життя-буття, не шукають винних у своєму безгрошів'ї, а власними силами дбають про достаток своєї родини. З однією такою молодою симпатичною жіночкою з мозолистими руками познайомилася я під час нашого виїзду у Вінницькі Івани. І дуже захотілося розповісти про неї на сторінках газети. Тетяна Гук ( а саме про неї йде мова) ще з дитинства бачила, як її мама тяжко працювала на фермі. І сама дівчина уже в шість років допомагала матері напувати маленьких телят. Немає, на жаль, уже на цьому світі ні мами, ні батька жінки. Тож ні на чию допомогу не доводиться розраховувати. Працьовитість і наполегливість, які передалися Тетяні від батьків, допомагають їй по життю,як то кажуть, триматися на плаву. - А що думаєте? Коли починала займатися виготовленням молочної продукції, то не один шматок сиру довелося згодувати котам і собакам, - говорить жінка. Тепер ті невдалі спроби вона згадує з усмішкою, а тоді це було для неї справжньою катастрофою. За кілька років, що займається «молочною» справою, Тетяна встигла стати досить популярною серед сільчан і жителів Богодухова продавчинею смачної продукції. Коли виїжджає двічі на тиждень – середу і неділю – на богодухівський ринок, то вже менш, ніж через годину, її продукцію повністю розкуповують. -Це і є найважче, коли доводиться з банками і торбами їхати з Вінницьких Іванів до Богодухова, - говорить Тетяна. А до всього іншого вже звикла. «Все інше», як можна здогадатися, – це утримання двох корів, доїння їх тричі на день, виготовлення сметани, сиру, масла. Не враховуючи того, що у дворі є птиця, та й город треба доглядати, й по хаті господарювати. Справжні мамині помічниці – 7-річна Оля і 8-річна Ліза у всьому допомагають. Тож корівки-годувальниці Ночка і Квітка, яких виростили з теляток, віддячують смачним молоком. - Який секрет маєте у виготовленні смачної продукції? – запитую у Тетяни. - Ніякого секрету немає, - відповідає вона. – Треба просто з любов’ю ставитися до худоби. І продукцію виготовляти від щирого серця, на совість.
